Призначення:
Методологія:
Метод дослідження базується на феномені, відомому як "принцип Штенгера", згідно з яким при одночасному поданні двох тонів однакової частоти в обидва вуха сприймається гучніший з них (різниця між гучністю лівого та правого вуха 10-15 дБ ПС).
Таким чином визначається наявність (не)нормальної здатності локалізувати звук на основі відмінностей у його інтенсивності.
Для проведення тесту на обидва вуха подаються або мовні або чисті тональні стимули.
Чутливість автоматичного тесту Штенгера дорівнює 99%.
Як виконується дослідження:
На вухо, яке, за відчуттями пацієнта, краще чує, встановлюється рівень звуку на 10 дБ більший, ніж поріг слуху;
На гірше чуюче вухо встановлюється звук інтенсивністю 0 дБ;
Один й той самий звук подається на обидва вуха одночасно;
На «поганому вусі» інтенсивність поступово збільшується на 5-10 дБ до того моменту, доки пацієнт не перестане реагувати на подачу звуку.
При одночасному поданні на обидва вуха звуку однієї частоти, завжди сприймається більш гучніший звук. Це означає, що якщо один тип звуку надходить одночасно в обидва вуха, пацієнт не може сказати, що чує його обома вухами. При симуляції порушення слуху пацієнт не бажає реагувати на звук, почутий «поганим вухом», і просто перестає реагувати на його подачу. Так можна діагностувати неорганічне порушення слуху.